Все для садовода-огородника |

Парник — спорудження, повністю або частково заглубленное в ґрунт. Типовим є російський поглиблений парник на біологічному обігріві. Він простий по пристрої, його в станів зробити кожний городник, маючи навіть відходи колод, дощок, обапола, стекла й біопаливо> Читать новость полностью »

У прагненні захистити насадження й урожай від шкідників і хвороб не треба уповати тільки на хімічні препарати. Це було б нерозумно: і дорого, і шкідливо. Крім хімічних способів, є багато інше профілактичне й винищувальне, обмежуюче розмноження, розселення й ріст чисельності шкідників. Читать новость полностью »

В останні роки круто позначився недорід огірків. Причина - помилкова борошниста роса (пероноспороз). Захворювання проявляється всюди, але найбільше агресивно у відкритому ґрунті південного регіону країни.
Відбувається це в першої - другий декадах липня через різкі добові коливання температури повітря, у результаті чого на нижній стороні листа осідає волога, що сприяє розвитку хвороби. Читать новость полностью »

За багато років дослідництва мені вдалося випробувати більше 80 сортів помідорів. Багато хто з них виявилися гарними, але найбільше полюбилися високорослі сорти, такі як Гігант і Де-Барао. Читать новость полностью »

У ряді найцінніших овочевих культур - лук ріпчастий. Та й потреба в ньому більша: на людину в рік його потрібно 8-12 кг. Чуйний на вкладену працю, винятково врожайний - такий ріпчаста цибуля - рослина, добре відоме кожному городникові. Читать новость полностью »

Часник любить родючий ґрунт і вологу. Місце посадки вибираю таке, щоб воно було захищено від північних і північно-східних холодних вітрів. Попередниками під часник у мене звичайно бувають огірки, капуста, помідори, бобові культури. Але й сам часник є гарним попередником для багатьох овочевих рослин, крім ріпчастої цибулі. Після часнику добре росте й садова суниця. Взагалі, часник у міжряддях саду можна розглядати як захисника плодових і ягідних культур від хвороб і шкідників. Настої на його зелених пагонах - випробуваний народний засіб проти комах> Читать новость полностью »

Щоб одержати гарний урожай часнику, необхідно дотримувати деяких тонкостей агротехніки й зберігання.
Почнемо зі зберігання насінного часнику. Відомо, що в зубках часнику запасу вологи й живильних речовин більше, ніж у насіннях. Залежно від температури зберігання й тривалості її впливу в цибулинах живильний склад змінюється, а це впливає на процеси росту й розвитку часнику, прискорюючи або сповільнюючи їх. Читать новость полностью »

Ще з осені ретельно відбирають насінні бульби під посадку. Відкладають бульби строго одного сорту, і повинні вони бути здорові й середньої величини. Зберігаємо посадковий матеріал у льосі при температурі плюс 1-3°. Схоронність картоплі збільшиться, якщо його пересипати дрібно нарізаним листом червоної горобини. Зверху насипи кладуть два шари столового буряка - відбирає надлишок вологи> Читать новость полностью »

Багато садівників-аматорів хочуть вирощувати в себе карликові плодові дерева, але через відсутність саджанців або отводков карликових підщеп не можуть цього зробити. Черешки ж таких підщеп зараз уже можна одержати із плодових розплідників або наукових установ по садівництвуЯ вирощую карликові підщепи із черешків із двома бруньками. Навесні, на початку сокодвижения, прищеплюю їх на заздалегідь підготовлені сіянці яблуні або пні дерев. Сіянці й пні зрізую якнайнижче. Прищепивши пень старої яблуні, що підлягає выкорчевке, 10-15 черешками карликових підщеп, аматор за один сезон може виростити потрібні йому отводки.
Місце щеплення обмотую ізоляційною синтетичною стрічкою липким шаром назовні, всі зрізи покриваю садовим варом. Коли пагони із щеплених черешків виростуть до 20-25 див, знімаю обв’язку й підсапую їх на висоту 15 див вологим ґрунтом. Повторне підгортання роблю через дві-три тижні. Пагони до цього часу стануть довжиною 40-50 див. Висоту горбка доводжу до 30 див. Краю його намагаюся робити більше пологими.
Все літо сльожу за тим, щоб ґрунт у горбку був волог і пухкої, знищую бур’яни, що з’являються, проводжу обприскування проти попелиці й інших шкідників. До осені із щеплених черешків виростають сильні отводки з гарними коріннями.
Після перших морозів видаляю листи й зрізую їх на висоті 10 див від поверхні горбка. Щоб уникнути підмерзання корінь отводков горбки покриваю додатковим шаром ґрунту. Можна утеплювати й іншими підручними матеріалами - листами, що перепрів гноєм і т.п.. Зрізані пагони зберігаю в льосі у вологому піску й навесні використаю або для вирощування саджанців з неганкой стебла карликової підщепи, або для розмноження піднось описаним способом.
Навесні знімаю шар, що утеплює, ґрунту, розпушую поверхню горбка. Протираю вологою ганчіркою верхні частини отводков. Після цього прищеплюю на них двухпочковые черешки зимостійкого сорта-скелетообразователя (наприклад, Антонівки) або сорту-привою. За сезон щеплення відмінно розвиваються, висота їх досягає 70-100 див залежно від типу підщепи.
Наприкінці жовтня відокремлюю тепер уже однолітні саджанці й висаджую їх на постійне місце в саду (8). Залишені пеньки карликових підщеп на зиму прикриваю шаром ґрунту. У наступний дворічний цикл із маткових кущів можна знову виростити високоякісні карликові саджанці.
При вирощуванні саджанців і отводков описаними способами не допускаю появи порослі сеянцевого підщепи, підтримую в маточнике високий рівень агротехніки. Такий маточник може існувати багато років.
Вирощую я також дерева із вставками. Прищеплюю черешки карликових підщеп у кореневу шийку сіянців Антонівки й Боровинки, що володіють підвищеною морозовитривалістю кореневої системи. Як вставка використаю найбільш слаборослі підщепи.
Садівники-аматори, у яких ростуть молоді яблуні зимостійких сортів у віці до 10 років, можуть зменшити розміри їхніх крон, застосовуючи карликову вставку. Для цього навесні їх треба перещепити черешками карликових підщеп. У дуже молодих дерев (до 5 років) кістякові галузі й центральний провідник перещеплюють на відстані 25-40 див від їхньої підстави. У дерев більше старшого віку щеплення можна робити й у кістякові галузі другого порядку. Тоді швидше відновлюється крона й раніше починається плодоносіння.
Залежно від товщини перещепленої галузі прищеплюю на неї 2-4 черешка, узятих від карликової підщепи. Даю можливість розвиватися тільки одному найбільше зручно розташованому пагону, а інші на початку літа прищипую. Навесні наступного року на цей пагін на відстані 20-30 див прищеплюю подовжений, на 6-8 бруньок, черешок сорту-привою.
Інші пагони карликової підщепи сильно укорочую й згодом вирізую в підстави. Із черешків культурного сорту за сезон виростає 5-6 потужних пагонів, придатних для формування нової крони.
При вирощуванні дерев із вставкою карликових підщеп у крони я застосовував також і подвійне одночасне щеплення. У цьому випадку в обрізані кінці кістякових галузей і центрального провідника прищеплюю по одному подовженому (20-30 див) черешку, узятому від карликової підщепи, а на нього на відстані 20 див - двухпочковый черешок сорту-привою. Щоб уникнути підсихання щеплених черешків всі зрізи й обидва черешки покриваю тонким шаром садового вару.
Всі пагони, що з’являються із бруньок нижче місця щеплення, виламую. Це дуже важливо, тому що поросль підщепи послабить ріст пагонів із щеплених черешків, а іноді й приводить до їхньої загибелі.
Крім карликових яблунь, садівники півдня вирощують також слаборослі дерева груші, щеплені на айві. Основною підщепою груші є айва Анжерская, випробовуються айва Прованська й інша форми.
Саджанці карликових груш я вирощую в маточнике айви, прищеплюючи черешки сортів скелетообразователей Ильинки або Лимонки на однолітні отводки. Восени, також, як і при вирощуванні в маточнике саджанців яблуні, відокремлюю однолітки й висаджую їх на постійне місце. З одного куща айви можна одержати 20-30 саджанців, а з одного погонного метра маточника - до 60.
. Гарні результати я одержав при перещепленні крон молодих вишень сильнорослих сортів (типу Гри-от Український) черешками черешні. Перші плоди з’явилися вже на однолітніх щепленнях.
Можна прищеплювати черешню й у кореневу шийку вишневої порослі. Тут плоди утворяться вже на дворічних саджанцях.
У моїх досвідах вишня була практично напівкарликовою підщепою для черешні. При вирощуванні черешні в кроні вишні остання також виконує функцію зимостійкого скелетообразователя. Дерева висотою 3-4 м дають щорічно непоганий урожай плодів черешні, мають задовільну довговічність.
При вирощуванні саджанців і отводков я застосовую найбільш надійні способи щеплення - поліпшену копулировку, вприклад з язичком, за кору із двома паралельними надрізами кори, рідше - поліпшену за кору (кора на підщепі відділяється з однієї сторони від вертикального розрізу), окулірування. Щоб уникнути полома щеплень вітром, підв’язую їх до кілочків.
Дерева з округлими кронами можна розміщати з наступними відстанями в ряді: на карликових підщепах 2-2,5 м, напівкарликових і среднерослых 3-4; між рядами: на карликових підщепах 3-4, напівкарликових і среднерослых 4-5 м.
При формуванні плоских крон відстані між рядами можна зменшити. Звичайно, це орієнтовно. Більш точно їх можна визначити, з огляду на силу росту сорту-привою, родючість ґрунту, кліматичні умови, тип формування крони.
У перші роки після посадки саду на слаборослих підщепах особливу увагу приділяв правильному формуванню крони. У дерев на среднерослых підщепах формував її практично так само, як і в сильнорослих.
На карликові ж деревах розміщаю галузі на менших відстанях друг від друга. Висота штамбів карликових дерев 40-50 див, среднерослых - 60-70 див. При формуванні кущової крони штамб може бути мінімальної висоти або отсутствовать зовсім.
Завдяки скороплодности, невеликим обсягам крони, зручної для відходу, високій якості плодів, гарної врожайності карликові плодові дерева знаходять все більше застосування в аматорських садах.
Однак аматорам, які захочуть зайнятися садівництвом на карликових підщепах, треба враховувати і його недоліки: більшу вимогливість до живильних речовин, волозі, освітленості.

Пропонований спосіб підв’язки кущів смородини й аґрусу зручний тим, що дає можливість у міру їхнього росту регулювати висоту підв’язки й «обсяг» куща.
Підв’язуємо рослину вдвох. Спочатку робимо кільце зі сталевого круглого дроту (5-8 мм) приблизно потрібного діаметра. Потім, акуратно розводячи дріт, заводимо її з нижньої частини куща й піднімаємо на висоту, при якій крона здобуває бажаний діаметр. Кінці дротового кільця повинні заходити внахлест не менш чим на 40 див (для подальшого регулювання). Потім кінці в декількох місцях зв’язуємо м’яким ізольованим дротом 1-2 мм. Щоб вона не роз’їжджалася, на кінцях її робимо насічку зубилом у декількох місцях
Потім один тримає кільце, а іншої підв’язує його мотузкою до труби (водопровідна 1/3-1/2 дюйми) або куточку в чотирьох крапках. Г-образний куточок або трубу вбивають заздалегідь на глибину 40-50 див залежно від щільності ґрунту. Відстань від труби або куточка до осі куща залежить від його потужності (у середньому близько 50 див). Висота - не менш 30 див над верхівкою крони.
Стійку й дротове кільце попередньо красимо (бажано в зелений цвіт).
Провесною під час перекопки ґрунти й внесення добрив кільце стискають до межі. Кущ стає компактним, довкола нього зручно перекопувати ґрунт, полоти, вносити добрива, у такому ж положенні його зручно й «ошпарювати» окропом.
Потім перед цвітінням кільце розводимо й кущ роблять максимально вільним (от навіщо потрібний запас дроту на кільці). У міру росту ягід кільце стягають і надають кущу потрібну форму. Всі матеріали для виготовлення (крім фарби й білизняної мотузки) можна знайти на будь-якому смітнику.
У такий же спосіб виготовляють опору й для яблунь: кільця у два або три яруси, дивлячись по розмірі дерева(мал. 14). А для чагарників, посаджених у ряд, опору роблять так (мал.15). Убивають між кущами але центру їхньої осі коли через 2-3 куща.
Дивлячись по твердості матеріалу, підбирають рейку на всю довжину ряду й прив’язують на потрібній висоті. Поперек прив’язують реечки, які одночасно й регулюють ширину куща й служать його опорою. Цим заощаджується матеріал і витрати праці.
Восени піднімають кільця й «звужують» рейки. Гілки чагарників зараз як би зібрані в букет. Сніг, падаючи, забиває верхівки. Кустик в «шапці», що не здувають навіть бури. Підвалюють із боків сніг, і рослини не бере ніякий мороз. Зимують вони, як городяни в теплій квартирі, палити пекти не треба.
Використають для опор коли з арматурного заліза (ста-листое, стійке) і труби. Висота кола - по дереву, кільця з 6-8 мм дроту. Щоб гілочки не терлися й не «обжигались» морозом від заліза, надягають на нього шматки отслужившего шланга.
Кільця робляться з вербових прутів. Якщо довжина одного прута мала, зв’язують по двох прута, надаючи форму кільця, сушу. Зв’язують прути капроновими нитками, розібравши викинуті старі ремені ходової частини зернового комбайна. Вони міцні й не гниють.
Нитку попередньо здвоюють і, де немає кінців, робиться петля. Надягають неї на «кінець» кільця, одержуючи «зашморг», один кінець - за одну рейку, іншої - за іншу. Чим більше тиск на рейку гілками, тим петля затягається тугіше, так що вона не сковзає по трубі.